Соціальні медіа в українській політиці

все те саме

З дозволу Максима Саваневського, автора блогу watcher.com.ua, візьму собі на озброєння цікавий термін, який він висловив у своєму ЖЖ — про аналогових та цифрових політиків. І ще одне перед тим, як ви почнете читати далі — дана стаття, хоч і не без нальоту думок приватного характеру, але все ж таки в жодному разі не веде агітації за ту чи іншу політичну силу або особу. Цей матеріал — лише спосіб поглянути, як насправді політики взаємодіють з інтернетом.

Так от, нещодавно всі жваво обговорювали той факт, що прес-служба глави держави офіційно повідомила про створення Твіттер-аккаунту Президента України. І що ж? Всі одразу ж побігли дивитися, чого там такого цікавого понаписував наш гарант. …і, як виявилось, там була лише купка новин з сухими заголовками, ніби хтось комусь складав звіт. В цьому твіті не було жодного натяку на особу Віктора Ющенко, відповідно, є підстави думати, що цей аккаунт наповнюється співробітником Секретаріату Президента, за принципом "аби було". (запам"ятайте, будь ласка, цей момент). Тут би були якраз до теми політичні шаржі на рахунок того, чи не Балога, бува, займається твітом президента, але, це не тематика Блогорідера :)

тимошенко чат українська правда

Тобто сам факт того, що ми не можемо уявити собі президента нашої держави, який ось так спокійно сидячи в кріслі перед ПК, пише щось до свого твіттера, наводить на думку: Ющенко — аналоговий політик. Його можливості обмежені закиданням ліктів на телебаченні та читанням універсалів замість новорічного поздоровлення. А чи можемо ми уявити собі будь-якого іншого політика в такій ролі — в ролі більш-менш досвідченого користувача комп"ютера, який має базові навики роботи з інтернетом? Навряд чи. Янукович? Окрім "Веселих яєць" бурхливого 2004 року, на думку нічого не спадає. Тимошенко? Хм, теж ні. Парочка чатів за підтримки Української Правди, та безліч зареєстрованих пустих аккаунтів на відомих сайтах. Навіть Арсеній Яценюк, котрий найбільш близький до такого статусу, і в якому люди так хочуть бачити саме того "порядного, справедливого, мудрого, нового" політика, котрий врятує Україну, ще ніде офіційно не підтвердив автентичність свого твіттер-аккаунту. Хоча й виглядає він цілком реалістично.

Жоден з політиків України досі не зміг використати в повній мірі всі ті можливості, котрі може надати йому мережа інтернет. Поглянемо, які взаємини у політиків з інтернетом. Банери — є, персональні сайти/форуми — є, прихильники — також є. Однак хіба цього достатньо для успішого пропагування власних ідей? Кожен з цих пунктів розглядається в піар-штабах політсил в якості "ще одного засобу" для ведення кампанії. Інтернет не виокремлюють, його розглядають як звичайний майданчик, де можна повісити агітку з власною відфотошопленою світлиною або ж набором офіційних фактів з біографії. Хотілося б побачити обличчя піарщиків, якби вони дізналися, як можна використати інтернет в цілях просування своїх ідей — і при цьому не використовувати чорні технології. Бо black PR — напевно єдине, що навчився робити наш політикум, вдало копіюючи один у одного примітивні ідеї щодо чергового поливання брудом опонентів — не важливо де — на банерах, агітках, сайтах, форумах, чи деінде.

Ще одна деталь, яку треба обов"язково відмітити — це часові рамки. Дивно, але так склалося, що на інтернет (як і на проблеми людей, до речі) політики звертають увагу лише тоді, коли треба готуватись до (поза)чергових виборів. Закупаються рекламні пакети, все це гарненько крутиться протягом певного часу… і як тільки кампанія закінчується, так само стихає й інтернет-активність. Юрій Луценко влітку 2007 року завів (о Боже, ви тільки вслухайтесь у ці рядки!) персональний блог на сайті своєї політичної сили. Навіть пробував вести дискусію в коментарях. Але, встигли завершитись вибори, як блог Луценка припав пилом.

Я дуже сумніваюсь, що щось зміниться і цього року. Незважаючи на потужні темпи зростання підключень до інтернету серед населення України, наші політики досі мають статус offline. А інтернет — це як якась модна фішка, просто "ще один" засіб піару — не важливо якого, білого чи чорного. Якщо політики не налаштовані на конструктивний діалог в реальному житті, то нема чого сподіватись та будувати ілюзії щодо їх адекватності в онлайні. Максимум, на що вони спроможні на даному етапі — це найняти спеціальну людину, котра і буде вести замість них якісь кволі ознаки інтернет-діяльності. І їй буде начхати на якісь там елементи взаємодії з публікою. Для чого? Навіщо? Публіка повинна лише сприймати надану їй інформацію, наче на більше й нездатна.

Далеко за досвідом ходити не треба. Президент Росії Дмитро Мєдвєдєв, країни, котра в багатьох людей асоціюється з тоталітаризмом та відсутністю демократії, вже кілька місяців веде відеоблог. Важлива деталь: вибори президента в Росії минули рік тому. З точки зору української політики, він веде себе нелогічно :) Але, виявляється, що це все ж таки комусь потрібно. Без сумніву, що Президент Росії навряд чи захотів брати участь в тому, що було б йому нецікавим. Я не здивуюсь, якщо найближчим часом діяльність російської влади в інтернеті лише посилиться. Там чудово розуміють можливості інтернету як засобу комунікації. Як розумів це і Барак Обама, приклад ведення президентської кампанії якого вже став мало не іконічним.

В чому секрет Барака Обами? Секрет, я думаю, простий. Погляньте на український політичний інтернет, і погляньте на його. В нас, як вже зазначалось вище, інтернет — це лише майданчик для агітації, котра має односторонній характер. Інформація спрямована виключно на аудиторію і не передбачає ніяких зворотніх зв"язків. В той час як в США інтернет був використаний саме як засіб спілкування, комунікації. Обама привідкрив ту завісу, котра розділяла його і простих громадян. Він став ближчим. Недарма соціальну мережу Барака Обами було названо my.barackobama.com.

Українським політикам такого поки що, на жаль, не дано. Чорний піар, примітивні банери та популістська агітація — це максимум їхніх можливостей. Неправда? То доведіть мені зворотнє. Бо надія, як відомо, вмирає останньою.

 

Соціальні медіа в українській політиці

Б.Обама ответил на вопросы американцев в интернете

Б.Обама ответил на вопросы американцев в интернете

Президент США Барак Обама провел в Белом доме свою первую интернет-конференцию — виртуальный диалог с избирателями по вопросам экономики. Б.Обама напомнил, что вопросы для этого диалога отбирались общим голосованием, передает радиостанция "Маяк".

Вопросы Б.Обаме задали почти 90 тысяч человек. Большая часть из 104 тысяч вопросов была посвящена экономике, однако пресс-служба Белого дома выделила несколько основных тем, которые интересуют американцев.

Одним из самых популярных оказался вопрос о разрешении продаж и употребления марихуаны и взимания соответствующих налогов — для помощи стране в условиях острого финансово-экономического кризиса. Б.Обама заявил, что он против легализации марихуаны в США. "Не знаю, что это говорит о нашей виртуальной аудитории, но не думаю, что это хорошая стратегия" – отметил президент США.

Отвечая на вопросы о состоянии рынка труда, Б.Обама подчеркнул, что до конца рецессии доля безработных американцев вырастет, и призвал жителей страны быть терпеливыми. Президент подробно рассказал о своей программе помощи тем, кто пострадал от ипотечного кризиса, добавив, что в настоящее время ставки по кредитам на жилую недвижимость упали до рекордно низкой отметки.

 

http://top.rbc.ru/politics/27/03/2009/290053.shtml?from=ff_downbar

Сергей Коркин: «Тема политики – вторая по популярности в социальной сети»

Ирина Курашина, , для «Телекритики», 06.10.2008

Основатель украинской соцсети Connect.ua – об истоках проекта, перспективах направления и емкости рынка.

Девять стартовых тысяч Сергей Коркин, основатель популярной украинской социальной сети Connect.ua, собрал в родном КПИ. Речь идет о пользователях локальной сети студгородка национального техуниверситета, в которой первоначально был размещен ресурс. Теперь у Connect.ua 450 тысяч пользователей, и их количество стремительно растет. О том, как все начиналось и на что способны социальные сети, Сергей рассказал «Телекритике».
 
Полтора года назад 20-летний студент факультета прикладной математики КПИ Сергей Коркин решил использовать знания для развития собственного бизнеса. Про Facebook, «Вконтакте», «Одноклассники» в Украине тогда мало кто знал.
 
– Сергей, чем объяснить весеннее повальное увлечение сайтом «Одноклассники.ру» в Украине?
– Набралась критическая масса пользователей интернета. Сейчас в Украине их около 7 млн. Год назад бум социальных сетей был невозможен в масштабах Украины, потому что мало кто смог бы найти друг друга. Проект Friend.ua, который выходил на рынок полтора-два года назад, оказался преждевременным и сейчас практически умер, несмотря на то, что в маркетинг были вложены определенные средства.
 
– C чего начинался проект Connect.ua?
– Собрались мы втроем и приняли решение писать… Планирование и подготовку технического задания закончили в августе 2007 года, а в середине ноября появилась первая бета-версия и первые локальные пользователи – это были студенты КПИ. С декабря мы дебютировали в интернете.
 
Студенты КПИ – жители студгородка, в котором примерно 9 тысяч компьютеров, пользовались новинкой, не платя за трафик. Это очень важно. Когда мы достигли отметки 10 тысяч пользователей, начали рекламироваться по студенческим порталам: Могилянка, Авиационный университет, университет Шевченко. Когда человек приходил и видел, что здесь есть жизнь, его это очень стимулировало к общению.
 
– Сколько человек обслуживают проект и какова его стоимость?
– Сейчас проект обслуживают 15 человек. Половина из них – технический персонал. Владельцами Connect.ua являюсь я и инвестиционный фонд, вложивший деньги в развитие. Стоимость проекта – закрытая информация, но могу сказать, что сегодня приблизительная оценка монетизации одного пользователя составляет от 5 до 10 долларов. Соответственно, стоимость компании можно оценить примерно в 2,5 – 5 млн долларов.
 
– Что привлекает людей в новом виде общения, когда все друзья уже найдены? Американские исследования говорят, что из 20% поклонников сетевой порнографии в США 10% бросили это грязное дело, отдав предпочтение социальным сетям.
– По мере удовлетворения в поиске друзей социальную сеть начинают использовать как сайт знакомств, а также как интернет-пейджер, такой как ICQ. В социальной сети, как на любом общедоступном для модерирования ресурсе, тоже появляется порно, реклама. Все это практикуется на сайтах знакомств. Есть спрос – есть и предложение.
 
На Connect.ua это явление тоже есть, но против него существует инструмент – жалобы. Сообщение о порнухе попадает к модератору, и он удаляет нежелательные иллюстрации. Есть еще штатные модераторы, которые просматривают самые популярные группы в поисках этой порнухи. Сейчас у нас есть две оплачиваемые должности модераторов и довольно большая группа активистов, лояльных к проекту. Их около двадцати и они помогают удалять всю крамолу. И сейчас поток порнухи снизился, поскольку если дилер ее заливает, а модератор систематически удаляет, интерес к социальной сети как источнику сбыта падает.
 
– Какие тематические сообщества на Connect.ua самые популярные?
– Это так называемые сообщества хорошего настроения (20% пользователей). В них люди обмениваются анекдотами, веселыми фотками и видео. Среди пользователей-модераторов даже соревнование есть, чья группа лучшая. Высокий рейтинг активности, означающий интерес к теме и контенту, большая численность группы среди юзеров очень почетны.
 
Вторую ступень по популярности занимает внутренняя политика (5-10% тем). Основная тема – это противостояние востока и запада. Донецкие или кто-то из Восточной Украины организовывают группу приверженцев идеи присоединения востока Украины к России. Это не конкретный пользователь, за этим стоят политические силы. Люди с Западной Украины это обсуждают, а потом, например, львовяне пишут модератору – и он удаляет эту группу пользователей и все их сообщения.
 
Также пользуются успехом спортивные и автосообщества, темы для путешественников и знакомства.
 
– Странички знаменитостей усиливают интерес пользователей и рекламодателей к социальной сети? И можно ли узнать, кто из десятка Жириновских настоящий?
– Одно время «Одноклассники» практиковали авторизацию пользователей. Можно было предоставить компании свои паспортные данные, и модератор присваивал пользователю специальную звездочку, но потом они от этого отказались.
 
Мы таким не занимаемся. Для привлечения известных людей в сеть мы хотим построить в Украине систему, подобную MySpace, и работать с музыкальными группами. Это фан-клубы, которые будут вести либо исполнители, их пиар-менеджеры, либо сами фаны. Сейчас в Connect.ua со своими фанами уже общается Гайтана, Алена Винницкая и Андрей Кузьменко (Скрябин).
 
– Может, и политикам стоит попробовать пообщаться с избирателями через соцсети?
– Да, медийная реклама уже не так эффективна, как раньше, тем более для раскрутки политика. Я бы посоветовал политикам вести группы в социальных сетях (они на порядок популярнее блогов) и общаться с пользователями на равных, не применять черные методы, не разжигать рознь – отличаться от других. Но с другой стороны, в интернете пока очень маленький процент населения, так что уделять этому можно только 10-15% своих усилий.
 
– Существует мнение, что соцсети – это СМИ будущего. Возможно ли использование серых пиар-технологий, поразивших большинство традиционных сетевых СМИ, в соцсетях?
– Доверие к социальной сети, по западным исследованиям, выше, чем к сетевым СМИ. На это есть несколько причин, в частности, доверие к людям своего круга (профессионального или социального) выше, чем к представителям прессы, не раз дискредитировавшей себя причастностью к различным политическим проектам. Писать заказные посты рискованно.
 
– Рекламные бюджеты сети очень низкие, многие рекламодатели сомневаются в эффективности подач. Что вы говорите тем, кто не верит, что реклама в интернете перспективна?
– В работе с рекламодателем основой упор делаем на объяснении понятия «таргетинг», при условии применения которого заказчик рекламной компании может выбрать свою целевую аудиторию: ее возраст, пол и регион проживания.
 
В продажах социальные сети не конкурируют друг с другом, скорее продают рекламу общими усилиями, объясняя менеджерам ее преимущества. Конкуренция тормозит развитие. Все игроки сетевого рекламного рынка работают заодно для того, чтобы увеличить долю рекламных бюджетов компаний в интернете (сейчас эта доля составляет до 1%, если общими усилиями поднять ее до 5% – выиграют все).
 
– Как, по вашему мнению, будут развиваться социальные сети в 2009 году?
– В принципе, в Украине «Одноклассники» и «Вконтакте» уже поглотили всех возможных пользователей, теперь они будут развиваться вместе с рынком (на 40-50% в год).
 
Что касается нас, то нам есть куда расти. Все юзеры российских коллег – наши потенциальные пользователи. Пока что мы покрыли маленькую часть. К концу 2008 года мы прогнозируем рост Connect.ua до 1 млн пользователей и в конце 2009-го – до 2 млн.
www.telekritika.ua

Гриценко в ігнорі

 Uhbwtyrj

Далі у тексті йдеться про «поважне інформаційне агентство, на яке посилаються більшість Інтернет-видань» і «інтернет-видання, яке вирізняється дотепними заголовками новин».  

 

«Фігура умовчання» виявилася більш ніж красномовною: адже в країні чи не єдина розмовна станція — «Радіо Ера FM», на якій за збігом обставин є й програма «Ранковий іспит», та й в «улюбленій газеті комсомольської молоді» рідкісна птаха не прочитає натяку на «Комсомольскую правду в Украине». Що ж до решти фігурантів, то тут думки, приміром, редакції ТК, розійшлися, бо серед інформаційних агенцій і УНІАН, і «Інтерфакс» є однаково цитованими серед українських видань, а от найдотепнішими заголовками було визнано заголовки «Української правди», хоча обговорювали також «Обком» та «Обоз».

 

Тим не менш попри явну скандальність заяви, вона викликала не більше занепокоєння в медіасередовищі, ніж колись заява завуча моєї школи: «У нас ЧП! Учень З. палив у туалеті». Завучеві школи тоді розсміялися в обличчя — навколо туалету традиційно стояла димова завіса, заяву ж Гриценка просто проігнорували.

 

Першим на цю тему ТК розмовляла з Борисом Ложкіним, президентом Українського меідахолдингу. Він був відвертим, говорив відкрито, спростовував усі закиди на адресу «Комсомолки» переконливо й артистично. Ложкін першим серед наших співрозмовників висловив думку, що основна мета заяви — викликати в преси бажання виправдовуватися, і як результат цих виправдань — отримати безмежний піар.

 

Другими таку ж версію озвучили мені колеги з «Ери». «Я утримаюся від коментарів до того, як зможу на цю тему переговорити з самим Анатолієм Гриценком», — сказав ТК Віталій Дикий, заступник генерального директора радіостанції з творчих питань. Між іншим, за його словами, пана Гриценка на «Еру» й справді запрошують дуже часто. Востаннє, наскільки йому відомо, запрошували у вечірній ефір у минулий понеділок, за два дні до заяви, тобто 16 березня, на 20.00 в програму «2Д». Абсолютно безкоштовно. Однак прес-секретар Анатолія Гриценка Андрій Лисенко відмовив радійникам, мотивуючи це тим, що пана Гриценка вже запрошено на ефір до Андрія Куликова. «Якщо бути відвертим, то в студії у Куликова Гриценко з'явився о 22.40. Міг би й до нас встигнути», — дивується пан Дикий.

 

Олена Притула, головний редактор одного з підозрюваних у дотепності заголовків сайту, сказала, що не коментуватиме заяви Гриценка — «хто вимагав, той хай і коментує». 

 

Цікаво, що ринок вперше за багато років виступив з консолідованою позицією: ми грошей не вимагаємо, це не ми. Крапка.

 

Іншої думки дотримуються політики. Ганна Герман (Партія регіонів) несподівано підтримала Гриценка. Не в деталях, звісно, бо в заяві ж нікого не названо, а по суті сказаного. «Я не здивована такою заявою: чим ближче до виборів, тим більше таких випадків», — визнала пані Герман. Проте сказала, що сама зробити аналогічну заяву не готова: «бо закриєш собі дорогу до ЗМІ взагалі». За її словами, продається усе, аж до сценаріїв ток-шоу. Нащо купувати сценарій? Щоб дізнатися, які запитання ставитиме ведучий…

 

Її колега по партії Володимир Ландік, якого майже невідступно супроводжує камера пов'язаної з ним «родинними» узами телекомпанії «Ірта», теж сказав, що не вважає заяви Гриценка голослівними. «Я думаю, що джинса є у багатьох виданнях, наші журналісти хочуть хоч з мертвого, але взяти», — наголосив пан Ландік, але теж нікого конкретно назвати не побажав.

 

Юрій Стець («НУ-НС») засудив джинсу як явище, а Гриценка закликав «відкрити личко», тобто назвати усіх здирників поіменно. «Якщо це просто чергова спроба довести, що журналіст може бути продажним, і при цьому немає ніяких доказів, то такі поважні політики, як Гриценко не мають права дозволяти собі такі речі. Я вимагав би від Анатолія Гриценка чітко назвати медіа та імена журналістів, яких, на його думку, можна вважати продажними», — сказав Стець. Сам Стець від почесної місії викриття «джинсовиків», як і інші його колеги, ухилився.

 

На останніх виборах я сама вмовляла керівника виборчої кампанії однієї з політичних сил «по секрету» дати мені розцінки на «розміщення» в різних медіа. «Наша політсила таким не займається», було сказано мені з дружньою теплотою в голосі: мовляв, розумієш, я б залюбки, але чого нема, того… нема? Чи все таки є?

 

Мені відомо достатньо випадків, які стосувались ЗМІ, на які не натякав Гриценко. «10 тисяч євро за шпальту», — поділилася інформацією людина, через яку проходила писулька, в результаті надрукована в умовно поважному тижневику.

 

А от скільки було в чемоданчику, який занесли в інший однаково умовно поважний, але більш барвистий тижневик, за обкладинку «з лідером партії», я не знаю. «Сидиш у своїй "Телекритиці", нелякана, життя не знаєш…», — повчала мене обізнана людина, проте суми не називала. До слова: з цієї обкладинки усій редакції тижневика виплатили зарплату. «Чорну».

 

Неконкретне, безадресне, риторичне звинувачення в корупції — зовсім не те, чого сподіваються виборці від політика, який зробив «порядок» наріжним каменем своєї програми. Після своєї гучної заяви Гриценко має або називати — хто, де, коли і як вимагав від нього гроші,  або це буде найкоротша виборча кампанія в історії України. І не тому що ЗМІ такі-сякі, злопам'ятні й заради цехової солідарності спроможні поставити Гриценкові кам'яний хрест. ЗМІ ні до чого… не спроможні. Просто країні більше не потрібен президент, який постійно закликатиме вірити собі на слово і влаштовуватиме показові корпоративні екзекуції будь-кому — хоч ЗМІ, хоч Кабміну.

Інна Богословська в інтернеті.

http://inna.com.ua/

 

Бачу що сайт створений ще в 2001 році, але зроблений професійно!

Поділений на категорії: політик, бізнес-леді, громадський діяч, меценат, що дає змогу одразу уявити образ людини і чим вона займається.

Також є новини, коментарі, публікації, пресс-центр, багато фотографій. Цей сайт дійсно полегшує роботу журналістам.

Замгубернатора Кировоградщины будет общаться с учениками школ по Skype

Первый заместитель председателя Кировоградской облгосадминистрации Светлана Негода будет проводить селекторные совещания с учениками общеобразовательных школ через Интернет. Об этом она сообщила во время коллегии управления образования и науки ОГА, передает «Кировоград.proUA.com».

Таким образом, по ее мнению, она, как куратор образовательной сферы в области будет иметь объективную информацию о состоянии дел в конкретной школе.

«Я еще до конца не знаю, как это точно сделать, но ученики будут видеть меня и я их через компьютер благодаря программе Skype. Поверьте, я смогу отличить, когда ребенок будет говорить заранее подготовившись и когда она будет говорить сам, честно», — сказала Негода.

Она подчеркнула, что никто не будет знать, где и когда состоится очередная сессия общения.

Кроме этого первый заместитель председателя Кировоградской облгосадминистрации сообщила, что будут введены горячие телефонные линии для родителей и их учеников с тем, чтобы знать реальное состояние качества образования на местах.

«У меня накопилась не маленькая папка с обращениями родителей. Я понимаю, что иногда оценки у них бывают субъективными, но если по поводу одного заведения будет около дсятка обращений или жалоб, это будет свидетельствовать о тенденции, и будут приниматься определенные меры», — подчеркнула она.

 http://ain.com.ua/archives/9757